Короткий термінологічний
словник з теми «Інноваційна освіта. Креативна особистість»
Сучасна освіта набуває
нових форм, методів, технологій. Зміни відбуваються постійно. Звичайно,
змінюється і професійна лексика педагогічної науки. Усвідомити і зрозуміти її
важливо, але не легко і досвідченим педагогам, і молодим спеціалістам. Тому
пропонуємо
словник інноваційних термінів, який укладений з використанням Психологічного словника,
Вікіпедії, словника , складеного відділом креативної освіти та
інноваційного менеджменту Дніпропетровського обласного інституту післядипломної
педагогічної освіти.
Готовність до інноваційної педагогічної
діяльності — особливий особистісний стан, який передбачає
наявність у педагога мотиваційно-ціннісного ставлення до професійної
діяльності, володіння ефективними способами і засобами досягнення педагогічних
цілей, здатності до творчості і рефлексії.
Інновативність
(лат. innovatio — оновлення, зміна) — емоційно-оцінне ставлення до нововведень,
відмінність у сприйнятливості суб'єктів до інновацій, нових ідей, досвіду.
Інноваційна компетентність (лат. competens (competentis) — належний,
відповідний) педагога — система мотивів, знань, умінь, навичок, особистісних
якостей педагога, що забезпечує ефективність використання нових педагогічних
технологій у роботі з дітьми.
Інноваційна культура педагога — система освоєних особистістю
педагогічних засобів, що забезпечують інноваційний спосіб діяльності,
системоутворюючим елементом якої є цінності інноваційного плану. І. к. п.
виконує раціонально-праксіологічну, організаційно-впорядковуючу,
описово-пояснювальну, прогностико-управлінську, евристико-пізнавальну і
комунікативно-трансляційну функції.
Інноваційна педагогічна діяльність — заснована на осмисленні практичного
педагогічного досвіду цілеспрямована педагогічна діяльність, зорієнтована на
зміну та розвиток навчально-виховного процесу з метою досягнення вищих
результатів, одержання нового знання, формування якісно іншої педагогічної практики.
Інноваційна педагогічна технологія — цілеспрямоване, систематичне й
послідовне впровадження в практику оригінальних, новаторських способів,
прийомів педагогічних дій і засобів, що охоплюють цілісний навчально-виховний
процес від визначення його мети до очікуваних результатів.Інноваційна поведінка
педагога — сукупність зовнішніх виявів його особистості, в яких розкривається
внутрішнє «Я» (світовідчуття, світогляд, особистісні особливості), спрямовані
на зміну складових сучасної системи освіти.
Інноваційне навчання — зорієнтована на динамічні зміни в навколишньому
світі навчальна діяльність, яка грунтується на оригінальних методиках розвитку
різноманітних форм мислення, творчих здібностей, високих соціально-адаптаційних
можливостей особистості.
Інноваційне середовище — педагогічно доцільно організований простір
життєдіяльності, який сприяє розвитку інноваційного ресурсу особистості;
інтегрований засіб накопичення і реалізації інноваційного потенціалу
навчального закладу.
Інноваційний потенціал (лат. potentia — сила) педагога —
сукупність соціокультурних і творчих характеристик особистості педагога, що
виражає готовність удосконалювати педагогічну діяльність, а також наявність
внутрішніх засобів і методів, які забезпечують цю готовність.
Інноваційні освітні процеси
— зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, впровадження,
поширення новацій і зміни освітнього середовища, в якому здійснюється їх
життєвий цикл.
Інноваційні уміння — володіння способами і прийомами інноваційної
діяльності, що дають змогу виокремити проблему, проникнути в її суть і на цій
основі конструювати і продуктивно розв'язувати інноваційні
професійно-педагогічні завдання.
Інновація — нововведення, зміна, оновлення; новий підхід, створення
якісно нового, використання відомого в інших цілях. Педагогічна інновація (нововведення)
— сукупність нових професійно-педагогічних дій педагога, спрямованих на
вирішення актуальних проблем виховання й навчання з позицій
особистісно-орієнтованої освіти; цілісна теоретична, технологічна і методична
концепція оновлення педагогічної діяльності, що забезпечує її вихід на якісно
новий рівень; процес освоєння нового (засобу, методики, технології, програми
тощо).
Інформатизація
(лат. informatio — пояснення) освіти — одна з глобальних тенденцій
розвитку освіти, пов'язана з розширенням застосування комп'ютерів,
інформаційних мереж і технологій в освітній практиці.
Креативна особистість
— особистість, яка має внутрішні передумови (особистісні утворення,
нейрофізичні задатки, специфіку когнітивної сфери), що забезпечують її творчу
активність.
Креативність (лат. creatio (creationis) — створення) — творчі здібності
індивіда, що характеризуються готовністю до створення принципово нових ідей, що
відхиляються від традиційних або прийнятих схем мислення і що входять в
структуру обдарованості
як незалежний фактор, а також здатність вирішувати проблеми,
що виникають всередині статичних систем. Згідно з А. Маслоу - це творча
спрямованість, природжено властива всім, але втрачаємо більшістю під впливом
середовища. Тобто креативність - це здатність шукати
абсолютно нові рішення і дивитися на світ свіжим поглядом. Креативність визначається як «творчі можливості людини, що можуть виявлятися в
мисленні, почуттях, спілкуванні, окремих видах діяльності, характеризувати
особистість в цілому або її окремі сторони. Креативність розглядається як
найважливіший і відносно незалежний фактор обдарованості». Найбільшу продуктивність у розвитку креативних якостей виявляють інтенсивні
форми й методи навчання, що, на відміну від традиційних
репродуктивно-інформаційних, спрямовані не лише на розвиток логічних операцій
мислення, а й на розкріпачення правопівкульних процесів психічної діяльності
людини – стимулювання творчого мислення, несвідомої обробки інформації,
розвиток інтуїції, уяви, натхнення, антиципації, емпатії тощо.
В психологічному
словнику креативність
розуміється з точки зору творчої продуктивності, як «…здатність породжувати
незвичайні ідеї, відхилятися від традиційних схем мислення, швидко вирішувати
проблемні ситуації».
На думку
російського професора
І.Мілославського, терміном «креативний» позначається творчість, що «не тільки
висуває ідеї, але й доводить їх до конкретного практичного результату. А слово
«творчий» залишається зі своїм вихідним значенням, що не розрізняє діяльність
результативну й, навпаки, безрезультатну.»
Креативність вчителя – здатність пластичной
адекватно змінювати досвід методичної діяльності, що перестав бути продуктивним
за певних умов, а також створювати нові цілі, оригінальні засоби й способи
навчальної взаємодії з учнями з метою їхнього творчого розвитку за допомогою
мистецтва слова. Креативність вчителя в професійної діяльності виявляється в таких основних
діях:
- усвідомленні та подоланні бар’єрів,
стереотипів, змістових і поведінкових шаблонів;
- пластичній модифікації досвіду за допомогою
перекомбінації вже відомих елементів, методів, прийомів навчальної діяльності
та формулювання нових цілей і засобів їх втілення;
- педагогічній імпровізації в ході реалізації
педагогічного задуму;
- прагненні до особистісного самовираження у
творчій діяльності, виробленні індивідуально-творчого стилю роботи;
- бажанні забезпечити сприятливі умови для
творчого розвитку учнів;
- здатності швидко й ефективно адаптуватися в
динамічних обставинах навчально-виховного процесу.
Педагогічна творчість
— прийняття і здійснення педагогом оптимальних нестандартних рішень у змінних
умовах навчально-виховного процесу.
Творчість — діяльність людини, спрямована на створення якісно
нових, невідомих раніше духовних або матеріальних цінностей (нові твори мистецтва, наукові відкриття, інженерно-технологічні, управлінські чи інші
інновації тощо).
Необхідними компонентами творчості є фантазія, уява, психічний зміст якої
міститься у створенні образу кінцевого продукту (результату творчості). В
психології творчість вивчається головним чином у двох аспектах: як
психологічний процес творення нового і як сукупність властивостей особистості,
які забезпечують її включеність у цей процес. Творчість складається з 2-х
етапів:
1. процесу мислення
2. процесу втілення задуму
Педагогічна
рефлексія (лат. reflexio — відображення, аналіз) — здатність педагога об'єктивно
оцінити себе та свої вчинки, зрозуміти, як його сприймають у процесі
педагогічного спілкування.
ПЕРФЕКЦІОНІЗМ - переконання, що найкращого результату
можна (і треба) досягти.
НОНКОНФОРМІЗМ - позиція, яка полягає в критичному ставленні до норм,
обов'язкових у певній суспільній групі, надання пріоритету власному поглядові
порівняно з думкою, що переважає в оточенні.
| 
