Субота, 16.12.2017, 17:45,

Сайт РМО вчителів початкових класів Саксаганського району м. Кривого Рогу
Особистий кабінет
Пропонуємо...
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Нас відвідали

Презентації

Головна » Кабінет вчителя » Християнська етика » Християнська етика 3 клас

Духовна компетентність (стаття)
[ Викачати з сервера (58.5Kb) ] 20.02.2013, 23:24
ФОРМУВАННЯ ДУХОВНОЇ КОМПЕТЕНЦІЇ
МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ
У СУЧАСНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ
Сидоренко Світлана Володимирівна
учитель вищої категорії, старший вчитель
КНВК № 35 "Імпульс"

Перед сучасною школою постає завдання виховати особистість, здатну до життєтворчої діяльності. Така особистість зуміє правильно обрати свій шлях у житті, зважаючи на власні можливості; буде ставити перед собою завдання самовдосконалення й саморозвитку, що стане запорукою успіху в різних сферах діяльності. Сучасний світ пред’являє високі вимоги до діяльності людини, конкурентоспроможною може бути лише по-справжньому компетентна особистість, здатна знаходити правильні рішення у конкретних життєвих ситуаціях. Саме ці пріоритети лежать в основі реформування сучасної загальноосвітньої школи. Тому актуальним завданням є реалізація компетентнісного підходу в навчанні.
Компетентність- це здатність застосовувати набуті знання, вміння, навички, способи діяльності, власний досвід у нестандартних ситуаціях з метою розв’язання певних життєво - важливих проблем. Компетентність є особистісним утворенням, яке проявляється в процесі активних самостійних дій людини.
Сьогодні, коли відбуваються зміни і модернізації в області освіти, особлива увага звернена на роль школи, як організатора освітнього та духовного середовища для розвитку особистості, формування її життєвої компетентності.
Елементи життєвої компетентності (знання, уміння і навички, життєвий досвід, фізичний потенціал, задатки та здібності, риси характеру, креативність та інтелект, духовність особистості) дозволяють дитині вирішувати конкретні завдання та розв'язувати проблеми, які ставить перед нею життя. Життєву компетентність, як особистісну властивість людини, можна розвивати та вдосконалювати.
Важливою складовою життєвої компетентності є духовна компетенція.
Духовна компетенція — це сукупність духовних здатностей людини, які:
• обумовлюють її спроможність до самопізнання, саморозвитку, самореалізації та самоконтролю;
• виражають її мораль (сукупність прийнятих нею моральних норм) та моральність (здатність до власного морального пошуку), спроможність шукати сенс свого життя, формувати свої життєві принципи та цінності.
Зважаючи на те, що останнім часом багато розмов точиться навколо духовної кризи нашого суспільства, активно обговорюються питання привнесення духовно-моральних цінностей у систему освіти, у своїй роботі особливу увагу приділяю формуванню духовної компетенції моїх учнів. Адже згідно з Концепцією загальної середньої освіти, школа є "основним соціальним інститутом, що робить вирішальний внесок у забезпечення соціального здоров'я нації". Тому проблему формування духовної компетенції вважаю актуальною.
Виховувати морально-етичні якості особистості - означає терпляче викладати і пояснювати багато правил та настанов, які вчать добра. Стрижневим моментом виховання цих якостей є сила особистого прикладу. Для того, щоб дитина набула високої моралі, їй необхідно бачити приклади реальних дорослих людей, які проявляють позитивні риси характеру. Тому активно залучаю до співпраці батьків.
Уже декілька років в нашому класі виховний процес здійснюється за Сімома Законами Духовності, запропонованих Гордійчук О.:
Перший закон - закон Чистої Свідомості: все, про що б не йшлося, можливе.
Другий закон - закон Дарування: якщо ти хочеш щось віддати — віддай.
Третій закон - закон Долі: робиш вибір — змінюєш майбутнє.
Четвертий закон - закон Найменшого Зусилля: не кажи «ні» — рухайся за течією.
П'ятий закон - закон Наміру і Бажання: щоразу, коли ти щось бажаєш, ти кидаєш у землю насіння.
Шостий закон - Служіння Людям: використовуй свої можливості, щоб допомагати іншим.
Сьомий закон - закон Обов'язку і Призначення: існує причина, з якої ти тут.
Чим раніше дитина навчиться жити в гармонії з собою і навколишніми, використовуючи всі свої можливості, тим більше надії, що в житті вона буде успішною.
Отже, кожний день тижня ми вирішили присвятити дотриманню одного із законів, починаючи із дотримання Закону Чистої Свідомості у неділю. На батьківських зборах кожна сім'я отримала інструкції, які слід діяти. Кожен член сім'ї — і діти, і батьки — мають приділяти час обговоренню змісту закону, визначати, як цей закон працюватиме на кожного із членів сім'ї. Варто зазначити, що його обговорення потребує не так вже й багато часу — кілька хвилин. Адже для того, щоб помітити прекрасне, іноді достатньо долі секунди. А для того, щоб перестати судити, хто правий, а хто помиляється, взагалі не потрібно часу. Слід наголосити на тому, що діти вчаться, головним чином, беручи приклад з дорослих, дивлячись на те, як вони поводяться, а не тільки слухаючи, що вони говорять. Тобто, найбільш дієвим методом виховання є дотримання даних законів самими батьками. Вони мають бути взірцем, прикладом для наслідування.
Батькам слід вчити своїх дітей досягати чогось нового в добре відомих ситуаціях. А для того, щоб бачити нове, варто мати натхнення, бажання, свободу від різних суджень і готовність відкритися новому. Успіху сприятиме також поставлене запитання: «Чи можна подивитися на цю ситуацію по-іншому?». Як правило, на будь-яку ситуацію можна завжди глянути по-іншому.
Понеділок — День Дарування.
Закон Дарування — один із найважливіших. Адже багато духовних наставників вчать, що саме «у даруванні — секрет достатку». І в цьому немає таємниці: істина полягає в тому, що аби отримати любов, ви повинні спочатку її дати, і Бог завжди дасть вам все з любов'ю.
У практику класного колективу доцільно ввести звичай, щоб кожен дарував щось іншому. Ці подарунки мають бути спланованими і обдуманими. Наприклад, подарувати посмішку, схвальне слово чи допомогти в роботі — легко і абсолютно реально. День Дарування пізніше можна назвати Днем добрих сюрпризів. Проведення таких днів викликає у дітей бажання приносити радість навколишнім, зміцнює дружні стосунки у класі. Роль у цей день у всіх одна — бути Людиною, яка Дарує Радість.
Надалі акценти змінюватимуться. Слід вчити дітей віддавати, коли це зробити нелегко, коли існує спокуса залишити собі, а також із вдячністю приймати те, що їм дали. Вміння одержувати подарунок — це теж мистецтво, в якому не повинно бути місця лукавості. Варто формувати у дітей розуміння того, що будь-який подарунок — це жест любові, яка відображає любов Божу і яку саме так необхідно приймати. Можна організувати невеликий ритуал вдячності за дари життя.
Ритуал вдячності, в якому бере участь увесь клас, а вдома — вся сім'я, — це прекрасний спосіб подякувати за ті дари, які дає нам життя. Завдання кожного — назвати одну річ і висловити свою вдячність. Для прикладу наведу кілька орієнтовних дитячих висловлювань:
— Дякую за смачний обід.
— Дякую за все, що дав сьогоднішній день.
— Дякую за те, що я зміг взяти участь у змаганні.
— Дякую за те, що мама вилікувалася і вже здорова, як і раніше.
Вівторок — День Долі. Цього дня слід казати дітям: «Роблячи вибір, ви змінюєте майбутнє».
Варто індивідуально поговорити з кожним про той вибір, який передбачається зробити у цей день. Моє завдання — вчити дітей робити вибір, обираючи друзів, витрачаючи гроші, обираючи заняття, захоплення тощо. Не варто встановлювати жорсткі правила, але слід показати дію складного механізму причини і наслідку.
Після того, як вибір зроблено, можна провести бесіду такого змісту:
- Які почуття викликало у тебе твоє рішення?
- Як ти гадаєш, що може тепер відбутися?
- Що ти зробиш, якщо замість очікуваного виявиться інший результат?
Учні мають усвідомлювати, що закон причини і наслідку діє завжди, а життя — це процес навчання на багатьох рівнях. Слід розповісти, як змінилося наше життя, завдячуючи тому вибору, який ми зробили в минулому. Пізніше слід ввести поняття совісті.
Середа — День Найменших Зусиль. У цей день варто казати учням: «Не кажіть «ні» — рухайтеся за течією».
Такий знайомий вислів «Рухайтеся за течією» насправді має духовний зміст. Коли ми чинимо опір, говоримо «ні», — це означає, що ми намагаємося застосовувати старі переконання або звички до нової ситуації. Закон Найменшого Зусилля закликає нас усвідомлювати новизну в житті, шукати допомоги з боку Природи і не звинувачувати у невдачах когось чи щось, окрім себе самого. У цей день слід намагатися перетворити якусь одну справу, зокрема, трудову, на гру, цим самим знімаючи той опір, який заважає ставитися до праці як до гри.
Моя порада батькам, яких цікавить, як заохотити дітей прибрати у кімнаті, почистити килим, помити посуд: трудову справу, яка не подобається дитині, слід перетворити у гру. З приводу цього слід якнайчастіше ставити дітям запитання такого типу:
- Тебе не здивувало те, що цього разу ти впорався із завданням набагато легше, хоча думав, що буде важко?
У четвер — День Наміру і Бажання — слід провести з дітьми розмову про те, що кожного разу, коли їм щось забажається, вони наче кидають насіння у ґрунт.
Здійснення наших бажань — запорука успіху. Бажання — складне явище, а успіх і поразка — особистісні переживання, тісно пов'язані з тим, ким людина вважає себе у глибині душі. Тому моє завдання — закласти фундамент для самоповаги дитини під час переживання нею численних успіхів та поразок. Дітям необхідно довести, що бажання — це шлях до Бога, і головний інструмент на цьому шляху — намір. Те, на що спрямовані наші наміри, визначає те, що ми отримаємо у результаті. Отже, чим точніше діти навчаться визначати свої наміри, тим легше їм буде організувати своє життя, оскільки порядок починається із розуму.
У День Наміру і Бажання варто запропонувати учням чітко перерахувати всі свої бажання на тиждень. Спрямовувати їхні думки можна такими запитаннями:
— Чого саме ти хочеш найбільше для себе наступного тижня?
— Чого ти найбільше бажаєш для когось іншого?
— Що має відбутися у школі за твоїм бажанням?
Записані бажання учні прикріплюють удома на дзеркало. Слід довести дітям, що бажання і наміри подібні до насіння, а все те, що з нами відбувається, — це сходи того насіння.
П'ятниця - День Служіння Людям. Дитинство - вирішальний вік для того, щоб зрозуміти смак співпереживання, співрадості, служіння іншим людям, заміни погорди людяністю. В цей день намагаємось робити один для одного добрі справи. Цікаво проходять ігри "А як би вчинив ти", "Допоможи Незнайкові прийняти правильне рішення". Необхідно пояснювати дітям, що джерелом щастя і любові є не речі, а власні добрі справи.
Суботній день - це День Обов'язку і Призначення. В цей день батьки допомагають дитини отримати уявлення про своє призначення в житті. Батькам пропоную поставити дитині питання про її мрію, про складнощі, які зустрічаються на шляху до мрії, разом визначити, що можна зробити для того, щоб наблизитися до здійснення мрії. Таким чином батьки заохочують дитину день за днем відчувати близький зв'язок зі своїм призначенням у житті, виявляти незвичайні здібності і таланти. Головне завдання - дати дитині можливість відчути, що вона потрібна саме така, яка вона є. У цей день разом з батьками можна скласти перелік талантів дитини, щоб підсилити уявлення про те, що талант нам даний для нашого ж щастя і реалізації наших можливостей.
Таким чином, формуючи духовну компетенцію, як складову частину життєвої компетентності, ми готуємо до життя у суспільстві особистість, здатну знаходити правильні рішення у конкретних життєвих ситуаціях.

Література
1. Вдовиченко Р.П., Тарасова І.В. Шляхи формування життєвої компетентності особистості школяра. – Вип. І. – Миколаїв, 2003. – 56 с.
2. Гордійчук О. Основи християнської етики і моралі. Духовне виховання учнів // Початкова освіта. - 2004. - № 22.
3. Життєва компетентність особистості: від теорії до практики. Науково-методичний посібник / За наук. ред., І. Г. Єрмакова. – Запоріжжя: Центріон, 2005.
4. Ібряшкіна Н. Формування у дитини емоційно-позитивного ставлення до шкільного навчання // Початкова освіта. – 2007. - №42.
5. Можаєва О. М. Формування і розвиток основних компетентностей особистості в початковій школі // Початкова освіта. – 2009. - №32.
6. Новікова Т. Розвивальне навчання та формування ключових компетентностей учнів // Початкова освіта. – 2008. - №41.
7. Психологический словарь. / Под.ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мещерякова. – М., 1996.
Категорія: Християнська етика 3 клас | Додав: Вчитель
Переглядів: 1731 | Завантажень: 234 | Рейтинг: 5.0/1

Схожі матеріали

Всього коментарів: 0


Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]