Рекомендації щодо
організації уваги молодших школярів на уроках
Основний вид діяльності дитини
після 6 років — навчання в школі. Ця діяльність істотно впливає на всі психічні
процеси. Змінюється й увага дітей, бо до неї в зв'язку з навчальною діяльністю
ставлять нові високі вимоги. Не випадково непідготовленість старших дошкільників
до роботи в класі насамперед виявляється в їх невмінні зосередитися на змісті
уроку, на вимогах учителя і на власних діях, що й спричинює нерідко серйозні
зауваження педагога.
Проте
якості уваги, потрібні для успішної роботи в класі і дома, формуються саме
в навчальній діяльності маленького школяра.
Учні І—II класів не вміють ще спрямувати свою увагу на головне,
істотне в оповіданні, картині або реченні. Якщо, наприклад, у задачі мова йде
про жовті й червоні троянди, на які прилетіли метелики, діти легко «зсковзують»
з оперування числами на обговорення кольору метеликів, їх видів, починають
пригадувати, де і коли вони їх ловили.
Вузький обсяг уваги, невміння
розподіляти її протягом довгого часу між різними людьми: дивитись на дошку,
слухати відповіді товариша, вказівки вчителя та ще й стежити за своєю роботою в
зошиті, деякі вчителі розглядають звичайно як неуважність, неприпустиму в
школі.
Першокласники, а іноді й
другокласники, часто неуважні.
Причини неуважності різні, їх треба знати, щоб успішно виховувати увагу
дітей.
1. Неуважність
нерідко є наслідком перевтоми дитини. Якщо вона пізно
лягає спати, якщо батьки перевантажують маленького школяра враженнями:
дозволяють дивитися вечірні телевізійні передачі, часто водять у кіно, в гості,
нервова система дитини перезбуджується. Школяр погано і мало спить, у клас
приходить в сонливому стані. Сон — це охоронне гальмування. Воно заважає
утворенню домінанти.
2. Неуважність
може бути наслідком порушення правильного
дихання, а отже, й постачання мозку кисню. Аденоїди (поліпи), що
утворюються в носоглотці, розростаючись, заважають дихати через ніс. Дитина
дихає ротом, і це згубно позначається на її працездатності. Якщо видалити
аденоїди, то зникає постійна сонливість дитини, а з нею й неуважність.
3. Найбільш
поширена причина нестійкості уваги дітей — їх недостатня розумова активність. Якщо учень пасивно слухає товаришів або
тривалі пояснення вчителя, стійкість його уваги швидко спадає, і він легко відвертає
свою увагу. Коли ж діти в класі зайняті цікавою справою, коли в процесі роботи
треба не
тільки слухати, а й розв'язувати якісь задачі, якщо вони на уроці активно
спостерігають і виконують практичні дії з навчальним матеріалом, то їх увага
дістає величезну підтримку. Лічачи палички і складаючи візерунки, конструюючи
модель, малюючи ілюстрації до прослуханого оповідання, порівнюючи закінчення
іменників у різних відмінках, знаходячи спільні й різні ознаки в трикутниках
різного виду, дитина думає. Її розумова активність, підтримувана
практичними діями, є основою стійкої уваги.
Якщо учень зайнятий одноманітною виконавською роботою, а на запитання
вчителя має вже готові відповіді, увага його неминуче буде легко відвертатися. Увагу
підтримує мислення. Коли на уроці немає матеріалу для
мислення дитини, для активного мислення, вчитель не доб'ється й стійкості
уваги, скільки б раз він не звертався до дітей із закликом бути уважними.
4. Неуважність
може бути й наслідком неправильного виховання дітей. Коли
занадто дбайливі батьки купують дитині дуже багато книжок і іграшок, рано і
часто водять її на виставки, в музеї і театри, вона звикає до постійної зміни
вражень. Не встигаючи розібратися в них, не маючи змоги вдуматися в те нове,
що кожного дня їй показує дорослий, дитина звикає до легкого, поверхового
ознайомлення з навколишнім світом. Її увага стає ковзною. У таких випадках
педагог, борючись з неуважністю дітей, повинен вміти показати їм вже знайомий
предмет, явище природи з нового для них боку. Треба трохи «відкрити» дитині ті
якості предмета, його особливості і зв'язки, яких вона раніше не бачила.
5. Неуважність — це й негнучка увага, відсутність
вміння переключатися з одного предмета на інший. Подібне часто спостерігають
у дітей з інертним, флегматичним типом темпераменту. На несподівано поставлене
запитання такі учні відповідають не відразу, хоча й знають матеріал. Потрібна
пауза, щоб дитина переключила свою увагу на новий матеріал.
Неуважність, звичайно, найчастіше характерна для маленьких дітей, ніж
для старших. Проте це зовсім не означає, що нестійкість уваги є такою віковою
особливістю, яка визначає безумовну неможливість тривалого зосередження
молодших школярів: адже 6— 8-річні діти можуть довго слухати цікаве оповідання,
тривалий час конструювати модель. Досвід експериментального навчання в молодших
класах багатьох шкіл, а також спеціальні
дослідження (Н. Ф. Добринін, М. М. Волокітіна) показують, що навіть діти І класу здатні до сильної, тобто
концентрованої і стійкої, уваги протягом усього
35-хвилинного уроку.
Але для цього треба додержувати певних умов організації навчальної
діяльності дітей.
1)
Добрий темп уроку і
продумана його організація. Недопущення «марного» часу, який вчитель нерідко
витрачає на записування на дошці, підготовку посібників.
2) Чіткість, доступність і стислість
пояснень, інструкцій, вказівок, що їх вчитель дає до роботи і не повторює під
час виконання дітьми завдання. Якомога менше зайвих розмов учителя з класом.
3) Максимальна
опора
на активну
мислительну діяльність дітей
(підбір різноманітних і посильних задач на порівняння, прикладів; узагальнення,
висновки).
4) Бережне ставлення вчителя до уваги
дітей. Голосні зауваження окремим учням в той час, коли
весь клас вже працює, додаткові запізнілі пояснення, непотрібне ходіння вчителя
по класу порушують нестійку увагу учнів.
5) Різноманітність форм і видів роботи, підпорядкованих основному завданню і темі уроку.
6) Залучення до навчальної роботи всіх
у ч н і в під час виконання не тільки
письмових завдань, а й звичайних усних вправ, активізація ініціативи дітей:
добір ними різноманітних прикладів, способів розв'язання рівнянь, пояснень
спостережуваного факту. При цьому вчитель повинен тримати в полі своєї уваги
весь клас.
7) Як
додаткові можна використати для першокласників і деякі спеціальні вправи та
дидактичні ігри на спостережливість: «Що змінилося?», «У чому помилка?».
Аналіз зосередженості дітей одного класу під час різних занять протягом
трьох днів показав такі причини відвернень
уваги:
v індивідуальні
голосні зауваження вчителя під час колективної роботи класу 15 раз порушували
зосередженість дітей;
v відвернення
уваги сусідами — 40 раз;
v пауза в
роботі вчителя (бо не все готове) — 15 раз;
v учень не
бачить зразка, не зрозумів завдання, перепитує, спізнюється — 14 раз;
v закінчив
роботу раніше за інших — 9 раз.
Вчителю
необхідно пам’ятати, що:
Ø кризи уваги наступають: на 1-му уроці - через 14-18 хвилин
на 2-му уроці - через 11-14 хвилин
на 3-му уроці - через 9-11
хвилин
на 4-му уроці - через 5-6 хвилин ;
Ø вчитель повинен говорити 120-130
слів за хвилину, тоді засвоюється 75% інформації, якщо
говорить швидше, - тільки 30%;
Ø ми засвоюємо 10% того, що читаємо,
20% того, що чуємо,
30% того, що бачимо,
40% того, що бачимо та чуємо,
70% того, що обговорюємо з
іншими,
80% того, що самі переживаємо,
90% того, чому навчаємо інших;
Ø оптимальна температура у кабінеті повинна бути 17-18°С, збільшення на 2-3°С
призводить до зниження розумової діяльності учнів у 3 рази та більше.
|