Презентації

Рекомендації  щодо  дидактичних особливостей уроків для учнів шестирічного віку

Головна мета навчально-виховного процесу з шестирічни­ми учнями — підготувати їх до систематичного навчання в на­ступних класах. Саме тому під час вивчення всіх предметів велика увага приділяється загальному й фізичному розвитку дітей, формуванню нового типу діяльності - навчання.

Найвиразніше дидактичні особливості уроку в першо­му класі виявляються у способах організації навчальної діяльності і в структурі. Зокрема, на уроках широко пред­ставлено ігрові форми навчання, тривалість уроку скорочено до 35 хв., обов'язково проводяться динамічні паузи, немає до­машніх завдань, а є розгорнуте повторення, по-іншому оціню­ються результати навчальної праці.

Розглянемо, як впливають ці умови на побудову уроку. Фак­тично навчання на уроці відбувається у межах 30 хв., оскільки в його структурі — одна-дві динамічні паузи, які разом з органі­заційним моментом тривають близько 5 хв. Таке зменшення тривалості уроку ставить перед учителем суворі вимоги щодо раціонального використання часу й прискорює перехід від одного етапу до іншого. Отже, урок стає динамічнішим.

Зменшення тривалості уроку загострює проблему еко­номного використання часу уроку. Ось деякі поради щодо заощадження часу:

1)       кожний урок обов'язково розпочинати відразу після дзвінка;

2)        майже всі записи на дошці робити заздалегідь;

3)        усе обладнання має бути «під рукою»;

4)        запи­тання класу ставити однозначно, конкретно, не провокувати дітей на перепитування, емоції, вигуки;

5)       довести до мініму­му зауваження, що стосуються порушень дисципліни (особли­во недоцільні вони під час пояснення матеріалу, читання, роз­гляду картин);

6)        уникати багатослівних інструкцій щодо на­ступної роботи, не повторювати їх;

7)        ретельно продумувати проведення дидактичних ігор, щоб не було потреби уточнюва­ти правила й пояснювати використання реквізиту.

8)       сприй­мання деяких фактів (ознак, властивостей предметів, явищ, об'єктів);

9)       спостереження, аналіз і виділення з допомогою вчи­теля істотних, повторюваних ознак, їх усвідомлення через різноманітні вправи і, нарешті, первинне елементарне уза­гальнення, яке може бути у формі уявлення, поняття, зразка висловлювання, міркування, способу дії.

Відповідно і в струк­турі уроку основні його етапи - повторення, підготовка до зас­воєння нового матеріалу, робота над новим матеріалом, пер­винне закріплення, висновок з уроку.

Як розподілити час між цими етапами? Орієнтиром для молодого вчителя може бути поурочний обсяг матеріалу в підручниках і поради, які є в поурочних розробках. Виходячи з аналізу уроків з різних предметів, можна порадити в перші місяці навчання розпочинати кожний урок організаційним мобілізуючим вступом. Наприклад: «Станьте всі рівненько. Поправте свій одяг. Чи в усіх є все потрібне для уроку матема­тики? Так, тепер всі готові до навчання. Тихенько сядьте». Цей етап недоцільно затягувати, вимагати повної тиші.

На етап повторення вважаємо за доцільне виділити 4—5 хв., оскільки коротко повторюється попередній матеріал і прово­диться цілеспрямована підготовка до вивчення нового. Чим більше уроків з певної теми пройшло, тим частіше слід вклю­чати в поточний урок короткочасне пригадування (приблизно 2 - 3 хв.) саме тих знань, умінь і навичок, які винесено для контролю на кінець теми. З цією метою варто пропонувати дітям завдання з опорою на наочність, наприклад, роботи з моделями слів, таблицями складів, схемами складу числа, се­рією малюнків. Повторення вивченого з орієнтацією на кінце­вий результат навчання потрібне тому, що відсутність до­машніх завдань і бального оцінювання може послабити уваг}' вчителя до міцності засвоєного.

Робота над новим матеріалом - центральний етап уро­ку. Його тривалість — 18 — 20 хв. Цей етап характеризується різноманітністю видів сприймання. Наголошуємо, що деякі вчителі переоцінюють можливості вербальних методів у на­вчанні шестилітніх. Ці діти тяжіють до практичної діяльності, тому завжди при нагоді пояснення вчителя слід поєднувати з вправлянням учнів. Спостерігаються випадки, коли вчителі кілька разів іншими словами пояснюють ту саму думку, а учні вже втратили інтерес до неї: їм хочеться діяти. Отже, важливо вчасно переходити від слів до практичних дій, вводити на етапі ознайомлення з новим матеріалом короткочасні (2 — 3 хв.) са­мостійні роботи практичного характеру з наданням можливості звертатися до зразка, наочності.

На етапі роботи над новим матеріалом важливу роль відігра­ють наслідувальні дії учнів. Тому зразок - економний і доступ­ний засіб, коли учень засвоює новий спосіб дії слідом за вчите­лем: «Слово вимовляється так...»; «Вимовте разом зі мною»; «Ди­віться, як треба писати...»; «Робіть разом зі мною так...», «Фігу­ри, які я виклала на дошці - трикутники, знайдіть їх серед інших фігур»; «Порівняй свій малюнок з тими, які ти бачиш. Що не так? Подивись уважно ще раз. Що тобі хотілося б змінити?»

У структурі уроку місце гри, її тривалість визначають­ся завданнями уроку та змістом самої гри. Протягом уро­ку вчитель може ввести дві-три короткочасні ігрові ситуації різної тривалості, а може і весь урок побудувати у вигляді сю­жетно-рольової гри.

 До системи дидактичних ігор для першокласників доціль­но включати такі: на формування розумових операцій (аналіз, порівняння, класифікація, узагальнення); на відновлення, доповнення цілого; на виключення «зайвого»; драматизації; ігри-конструювання; рольові ігри з елементами сюжету.

Для підвищення результативності уроку із шестирічними учнями важливо вчасно чергувати завдання, що потребу­ють різних видів сприймання. Зокрема, слухову роботу до­цільно змінювати практичними діями з різними рухами. Важливо урізноманітнити й форми завдань. Так, діти можуть працювати індивідуально, разом з учителем (наприклад, ана­лізують звуковий склад слова, пишуть літери, розбирають схе­му речення).

На кожному уроці слід обов'язково приділяти час на виконан­ня самостійних завдань, переважно практичного характеру. їх обсяг і тривалість рекомендуємо визначати з урахуванням того, що дуже короткочасна робота не ефективна, оскільки малюки не відразу починають працювати (кілька разів перекладають зо­шит, змінюють позу, заглядають до сусіда, чекають від учителя особистого звернення). У першому класі, як правило, доціль­на самостійна робота тривалістю 4-5 хв. з опорою на різні форми сприймання і пам'яті. Наприклад, для самостійних завдань на уроках математики, якщо мислительні і практичні дії взаємозв'язані: «Полічи кружечки і розфарбуй їх», «Знайди і підкресли», «Об'єднай лінією», «Склади з фішок приклад і підго­туйся відповісти...», «Намалюй стільки, скільки...»

Наведемо деякі види самостійних завдань, які можна вико­ристати з різною метою в процесі засвоєння складу числа, прийомів обчислень, підготовки руки до письма, розпізнаван­ня геометричних фігур.

1.       Малювання за допомогою трафаретної лінійки геометрич­них фігур; розфарбовування. Наприклад: 1) у верхньому ряді намалювати трикутники, у нижньому - стільки ж квадратів; 2)обвести за допомогою трафаретної лінійки різні за розмі­ром кола, найбільше - зафарбувати.

2.       Виконання завдань за допомогою фішок: 1)викласти стільки фішок, скільки пелюсток у квітці; 2)викласти фішок більше, ніж прапорців (за підручником математики).

3.       Самостійні роботи в зошитах з друкованою основою мо­жуть бути дуже різноманітними. Типові завдання: 1) підготовчі до письма вправи; 2) складання різних узорів; 3) написання цифр; 4) домальовування частин предмета; 5) замальовуван­ня, обведення різних предметів з певною метою; 6) розв'язу­вання прикладів тощо.

4.       Виконання завдань за підручником: 1) закінчити запис прикладу; 2) порівняти числа; 3) скласти за малюнком при­клади і задачі; 4) розв'язати задачу або приклад; 5) заповнити таблицю; 6) виміряти відрізки.

5.       Самостійна робота з роздавальним матеріалом: 1) за до­помогою малюнків передати умову задачі; 2) за допомогою малюнків скласти приклади, якщо відома відповідь.

6.       Малювання і креслення у зошитах різних фігур, пред­метів, відрізків, обчислювальної лінійки.

Виконанню самостійних завдань має передувати чітка інструк­ція, концентрація уваги першокласників на найважливіших мо­ментах роботи, фіксований у часі початок роботи, стимулювання темпу роботи («пишіть не поспішаючи, але й часу не гаючи»).

У першому класі добрий результат дає виконання са­мостійних завдань у парі. Приклади завдань: на парту даєть­ся один конверт з кількома літерами, з яких можна складати слова; на уроці математики двоє учнів складають приклади з набору чисел, розкладають на групи геометричні фігури, ви­лучають зайвий малюнок.

Великі можливості для роботи в парах дають уроки малю­вання і трудового навчання, де учні вдвох можуть виконувати роботу на одну тему (на одному аркуші або на двох, а потім об'єднати). На уроках мови діти в парі можуть підготувати сценку-діалог (розмову по телефону, покупець — продавець, лікар — хворий тощо).

    Протягом уроку обов'язково слід проводити динамічні паузи. У дослідженнях зі шкільної гігієни пропонується та­кий варіант: 3 хв. після 12 — 15 хв. уроку і 2 хв. — десь після 20 хв. Однак це лише один з можливих підходів. Треба вчасно по­мічати спад інтересу, працездатності дітей, враховувати провідну діяльність на уроці, не переривати фізкультурними вправами незавершену роботу. Безумовно, чим більше статичне наванта­ження, тим частіше й активніше треба робити фізкультурні впра­ви, а на деяких уроках (праці, ознайомлення з навколишнім, му­зики і ритміки) сам процес навчання передбачає достатню рухливість.

У фізкультурних паузах треба протягом дня цілеспрямовано на­вантажувати й розслабляти різні групи м'язів дітей, особливо плечей, спини, тазостегнових суглобів; обов'язково слід давати відпочинок очам, практикувати імпровізацію рухів під музику, пропонувати дітям відтворити типові рухи звірят.

Завершує структуру уроку етап підбиття підсумків, який е обов'язковим. Шестиліткам при цьому доцільно зно­ву подивитися на зоровий план уроку, пригадати, що робили, які завдання виконували, чого навчилися, яке завдання спо­добалося найбільше, чия відповідь запам'яталася. Це потрібно і для виділення того, що треба запам'ятати.

Домашніх завдань у першому класі немає. Але дітям цікаві, корисні та посильні усні й практичні завдання (тільки не письмові), які мають загальнорозвивальне значення або да­ють можливість застосувати щойно вивчене. Наприклад, полі­чи, скільки у твоєму садку яблунь і груш, скільки вікон і две­рей у твоїй квартирі, за скільки кроків ти перейдеш кімнату; спостерігай, які квіточки найперші зацвітуть на твоєму городі; дізнайся, скільки років кожному члену сім'ї; розкажи вдома, які нові слова ти вмієш читати; подивися, чи є у вашій квартирі предмети такої форми; знайди казочку про ялинку тощо.

Отже, в методиці уроку для шестирічних учнів мають відбиватися загальні вимоги до організації навчання у почат­кових класах і специфічні умови, зумовлені віком учнів. Особ­ливо важливі динамічність і водночас цілеспрямованість уро­ку, чіткий розподіл часу, взаємозв'язок навчальної діяльності з ігровою, опора розумових дій на практичні, поступовий пе­рехід від співробітництва з учителем до самостійної роботи.