Статистика
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0
Нас відвідали
|
Презентації
Виховний захід "Подорож до країни Добра та Дружби"
[ Викачати з сервера (82.0 Kb)
]
| 10.04.2013, 21:08 |
Тема: Подорож до країни Добра та Дружби.
Мета: Формувати у дітей понятя "доброта і добрі вчинки", вчити розрізняти "добре і погане", викликати бажання дарувати добро; розвивати в дитині духовно-моральні якості, вміння сприймати і створювати позитивні емоції; виховувати культуру спілкування. Сприяти зміцненню колективу, вчити дружити та пробачати. Розучити мирилки.
Обладнання: картинка із зображенням кота Леопольда; макет веселого сонечка та хмарки; промінчики сонця; кошики; улюблені іграшки; дерево та яблучка до нього; макет будиночка; сердечка та долоньки з паперу; відеозапис мультфільму «Просто так!», аудіо запис пісень.
Учитель. - Шановні батьки і діти! Сьогодні на вас чекає подорож до країни Добра та Дружби. Перш ніж вирушити у подорож, давайте привітаємось. Учениця. Треба всім нам привітатись: Всі: Добрий день! Учениця: Дружно весело сказати: Всі: Добрий день! Учениця: Вліво – вправо повернемось, Туди-сюди усміхнемось. Всі: Добрий, добрий, добрий день! Учениця: Всіх гостей ми привітаєм: Всі: Добрий день! Учениця: І здоров’я побажаєм. Всі: Добрий день!
Вчитель. – Діти, чи бачили ви мультфільм про кота Леопольда? - Який він – кіт Леопольд? (Добрий). - Які слова він казав постійно мишенятам? «Давайте жити дружно!» І ми з вами сьогодні спробуємо зрозуміти, що таке «добро» та чи кожна людина може бути доброю. А також спробуємо згуртувати нашу класну родину, подаруємо тепло один одному, засвітимо ще одну зірочку добра і любові. І допоможуть нам у цьому наші товариші та друзі.
Перша зупинка - «Стежина добра». Вчитель. - Проходячи нею, пригадайте, яку добру справу за останні дні ви зробили і розкажіть про неї. (Діти, проходять між рядами, у кінці яких стоїть кошик. Дійшовши до нього, розповідають про свій добрий вчинок, кладуть у кошик улюблену іграшку, показуючи цим те, що вони хочуть поділитися нею зі своїми друзями або однокласниками.) Вчитель. - Якби кожна зла людина зробила на одну злу справу менше, а кожна добра на одну добру справу більше, наскільки б світлішим стало наше життя. Якби кожен, хто може, допоміг би хоча б одній конкретній людині, світ став би набагато кращий. Учениця. Ти добро лиш твори повсюди, Хай тепло твої повнить груди. Ти просій і доглянь пшеницю, Ти вкопай і почисть криницю. Волю дай, нагодуй пташину, Приголуб і навчи дитину. Бо людина у цьому світі Лиш добро повинна творити. Учень. Правда у світі є дуже проста: Сонце Землю теплом зігріває. А людину – її доброта І любов у житті прикрашає.
Друга зупинка – «Квітучий сад». Вчитель. - У нас у класі виросло дерево. Воно непросте, це "Дерево добра”. Але на ньому не вистачає плодів. У вас на партах лежать яблучка, а на них записані добрі побажання людям. Візьміть ті яблучка і прикрасьте ними наше деревце.( Діти прикрашають деревце.) А тепер перевіримо, чи добре ви вмієте розрізняти, що таке добре, а що таке погано. Пограємо в гру "Так і ні". – Бабусі хлопчик помагав, На допомогу він мастак. Він, діти, добрий хлопчик? (Так.) – Тепер усі скажіть мені: У сварці жити добре? (Ні.) –А як немає забіяк, Тоді усім прекрасно? (Так.) – А як серця у всіх ясні, То вам погано, діти? (Ні.) – Співає хлопчик гарно як! А вам подобається? (Так.) – А як обличчя всіх сумні, Похмурі, злі? Вам добре? (Ні.) – Кричить, ламає все хлопчак, Це теж погано, діти? (Так.) – Тоді іще скажіть мені: Як діти б’ються, добре? (Ні.) – Коли вам краще жити: Коли сміються діти? (Так.) Звичайно, краще в мирі І з усіма дітьми дружити, Щоб всі веселими були, В добрі і злагоді жили.
Третя зупинка – «Наш спільний дім» Вчитель. - Що ми називаємо спільним домом? - Як нам в ньому живеться? - Подивіться на наш будинок, який зветься школа. У ній багато просторих та світлих кабінетів. В кожному з них навчаються діти. Це однокласники. Що у них спільне? Чи можна їх назвати товаришами, друзями? Як діти стають друзями? Що для цього треба? ( Спільні інтереси та заняття, однакові погляди на життя…). Виставка дитячих робіт. - У кого з вас є друзі? - Чи є вони серед однокласників? - Що для цього потрібно? Учень. Дружить хмарка з дощиком: носить воду горщиком. Дощик — із травичкою, а трава — з копичкою, а копиця — з коником, що гасає з дзвоником. А іще — з телятком, баранцем, лошатком. Всі вони — з Даринкою, дівчинка — з хмаринкою, з тою, що із дощиком носить воду горщиком. Ось замкнулось дружнє коло, подружились всі довкола. Учениця. На світі все буває: і сніг, і дощ, і вітер. Буває злива навіть тоді, як сонце світить. Буває, втратять колір всі квіти у саду... Лиш не бува ніколи, щоб друг тебе забув. А як забуде раптом тебе твій друг — то що ж: ніякий він не справжній, а просто так — ніщо!.. Пісня «Дружба – не робота». Сценка «Краще - з друзями разом!» Чи вірте, чи не вірте — найкраще на санчатах зимовим днем із гірки удвох із другом мчати. Це — здорово! Повірте!.. Свистить у вухах вітер, і сонце вам сміється, і всім навкруг здається, що ви удвох — всесильні, єдині, цільні, спільні. Та що там говорити, візьміть — і перевірте!.. От вчора ми удвох з Юрком, моїм найкращим другом, на санках їздили разом, ще й так — аж свист у вухах! Мчимо — і весело обом: йому, й мені, і нам разом!.. Аж раптом бачимо — Славко, стоїть один, без санок. — Мерщій до нас! — гукнув Юрко.— Кататимешся з нами! А той — мовчить, такий дивак. Не вірить, мабуть, що «за так» ми візьмемо — повірте! — його на нашу гірку. Ні, не забули ми з Юрком, як влітку хизувався велосипедом цей Славко — і сам-один катався. Давно він, мабуть, сам-один кататись призвичаївсь. Не розуміє, мабуть, він, як гарно з другом мчати! Забув хлопчачу дружбу - і от йому — сутужно Та є вона! Та є вона! Для друзів це — не дивина: коли тобі сутужно — прийде на поміч дружба!.. І от — та що там говорить! — Славко уже до нас біжить, летить на нашу гірку! Не вірите? Повірте! Ще й санки знизу нам обом притяг! А був — ледащо!.. Він зрозумів: усім разом кататись значно краще! Сценка «Допоміг». - Іванку, агов! - Агов. - Тебе я знайшов? - Знайшов. - Ти погріб копав? - Копав. - У яму упав? - Упав. - Давно ти упав? - Давно. - Куди ти упав? - На дно. - А що там на дні? - Струмок. - А що в глибині? - Пісок. - Каміння нема? - Нема. - А холод пройма? - Пройма. - Нагору спішиш? - Спішу. - Лежиш чи сидиш? - Сиджу. - І нудно сидіть? - Ага. - Що в тебе болить? - Нога. - Драбину чекав? - Чекав. - На поміч гукав? - Гукав. - То, кажеш, сидиш? - Сиджу. - Посидь…Я гулять біжу! Вчитель. - А як би вчинили ви? Учень. В житті усім потрібна дружба: І для розваг, і для журби, й для служби. Із другом легше в світі жити, Але й дружити треба вміти. Слід другові допомагати, В пригоді завжди захищати, Слід жарти друга розуміти Й самому жартувати вміти. Коли ж якесь нерозуміння, Потрібно виявить терпіння. При сварці – швидше помиритись – Не варто з друзями сваритись. Учениця. Десь далеко в небі синім дві хмаринки посварились, і розбіглися по світу, сірі і сумні... І тепер, коли ти бачиш, як ідуть холодні зливи, Знай, що то хмаринки плачуть у височині... Тож якщо ти маєш друга, не сварися з ним даремно, Бережи його, бо раптом втратиш назавжди... І тоді страждати будеш, як хмаринки ті у небі, Що не можуть одна одну й досі віднайти...
Вчитель. - Отже, мир і злагода перш за все починається в колективі. - А як миряться діти? Учень. Мирилка летіла, На плече сіла, Сказала тихенько: - Миріться швиденько! Учениця. Ти - не ворог, я - не ворог. Нам сваритись просто сором. Помирились, помирились, Щоб ніколи не сварились. Учениця. Ти не плач, не плач, не плач І скоріш мені пробач, І на мене ти не сердься, Бо у тебе добре серце. Будемо завжди дружити І ніколи не сваритись! Учень. Дай скоріш мізинчик свій, Зачепи його за мій. Мізин-мізин-мізинець - Помирив нас, молодець! Учениця. Подивися просто в очі; Я сваритися не хочу. Я образить не хотів, Ненароком зачепив. Просто в очі подивись І зі мною подружись. Учень. Битися - не билися, Трохи посварилися, Потім посміялися, Друзями зосталися.
Учень. Грались, грались, розважались, Веселились і сміялись. Потім раптом посварились, Сіли, стихли, зажурились. Годі, годі сумувати! Соромно ворогувати! Не злостуй і схаменись, Та до мене посміхнись. Дам тобі назустріч руку. Проженемо сварку-муку. Настрій радісний, веселий Хай панує у оселі. Учень. Озирнися навкруги: Дружать в річки береги, Вітерець голубить квіти, Бавляться довкола діти. Годі сердитись! Покладемо сварці край. Бачиш - іграшки сумують, Навіть фарби не малюють... Помиримося швиденько, Буде знову веселенько.- - Давайте згадаємо заповідь справжніх друзів. Заповідь Ніколи не деріться, Ніколи не сваріться – Бо прийде час, прийдеться Друг з дружкою мириться. Учениця. Помирились сонце з хмарою, І тепер танцюють парою. Ллється дощ, і сонце світить, Усміхаються їм діти. Райдуга місток зробила - Сонце з Хмарою здружила. Хай з них приклад беруть діти. Треба дітям всім дружити. (промовляють всі хором). Учитель. - У кожного з вас є долонька, яку ви обвели та вирізали власноруч. Вона має особливу енергетику. Подаруйте її тій дитині, яку ви вважаєте своїм другом, або тому, з ким би ви хотіли дружити. І тоді вам справді буде затишно та приємно жити у нашому спільному будинку, у школі. - Існують правила дружби, які допомагають друзям не сваритися. І нам вони допоможуть також. Правила дружби: Уникати сварок; Допомагати один одному; Бути доброзичливими; Бути турботливими; Не глузувати один з одного; Вміти вибачати та поступатися…
Четверта зупинка «Сонце доброти»
Вчитель. - Добро, як сонце – всіх зігріває. Добра людина дарує тепло іншим, з добрим приємно спілкуватися, така людина дарує радість і посмішку. Добро схоже на таке сонечко. (На дошці з’являється сонечко, що має очі та посміхається .Чого не вистачає сонечку? Діти. - У цього сонечка немає промінців. Вчитель. - Уявіть себе промінцями цього радісного і доброго сонечка. Якщо ви хочете робити добро людям, природі, всій Землі, то роздайте свої сердечка найближчим людям, батькам з найкращими побажаннями. Вчитель. - Діти, як можна назвати це сонечко? Діти. - Добре сонечко, сонце доброти,… Вчитель. - Сонце доброти завжди буде сяяти в нашому класі. Ви, я впевнена, надалі в житті будете всім нести добро, ласку, співчуття і любов. А тепер станьте у коло, візьміться за руки, посміхніться один одному і доповніть вірш словами. Останнє слово кожного другого рядочка ви будете добирати самі в риму. Треба вчитися... (дружити). А не кидатись словами, Щоб не стати ... (ворогами). І запам’ятай собі — З другом легше у... (журбі). Друг нас виручити може, У біді він ... (допоможе). А як пісня, жарт чи сміх — Радість ділиться на... (всіх). Друг нас може захистити Може з класом ... (помирити). Друг не стане кепкувати І на людях нас... (повчати). А як сварять всі навкруг — Йде на захист справжній... (друг). І ніколи не забудь! Й ти для друга — вірним... (будь)! Й ще одне запам’ятай: Друзів ти... (не забувай)! Знай, моя дитино мила, Дружба — це велика... (сила)! ( промовляють хором).
(Перегляд мультфільму «Просто так!»)
Пісня «Маша і ведмідь. Про дружбу»
|
Категорія: Весняні свята | Додав: Oksana11
|
Переглядів: 9489 | Завантажень: 1012
| Рейтинг: 5.0/2
Схожі матеріали
|
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі. [ Реєстрація | Вхід ]
|